Щодо соціальної імпотенції

Що лежить у основі феномену соціальної імпотенції українського суспільства? Це невіра у себе і у власні сили, недорозвиненість незалежного мислення.

Невпевненість у собі поширюється і живить невпевненість у своїй країні, своїй культурі, у повноцінності і адекватності своєї національної мови. Соціально імпотентна людина хоче почуватися повноцінною, але будучи слабкою знаходить єдиний вихід: плекати і поширювати середовище таких самих імпотентів, як і він сам. Тоді стає тепло і затишно. Звідси фрази "нічого у тебе не вийде", "у нас, як завжди", "це нічого не дасть" і подібне сміття.

Українці-імпотенти тяжіють до самоприниження. І вийти з цього порочного кола їм не допомагає ні засвоєна мова метрополії, ні модний одяг, ні швейцарські годинники.

Недорозвиненість незалежного мислення змушує соціальних імпотентів холопськи схиляти голову перед людьми - особливо перед представниками інших націй, - котрі мислять незалежно. Така риса не може викликати нічого, окрім огиди і зневаги. Варто розуміти, що людині з незалежним мисленням не цікаві ідолопоклонники - вона шукає таких самих незалежних мислителів. Лише в них вона бачить цінність. І якщо вона приїхала в Україну, то буде шукати і поважати тут саме таких людей. До соціальних імпотентів неможливо ставитися, як до рівних. Бо вони насправді такими не є (але мають шанс такими стати).

Що становить джерела віри у себе і у свою країну? Це не зовнішні досягнення, не медалі, не дипломи, це не високий ВВП, не верховенство права, не чесна влада і навіть не права людини. Людина вірить у себе тоді, коли вона відчуває, що може дати світу свій скарб, своє світло, щось унікальне, чого немає в інших людей і що може зробити життя інших людей кращим, багатшим. Людина вірить у свою країну, коли має впевненість у тому, що незважаючи ні на що, душа її народу є унікальною, неповторною, самобутньою і безцінною. Вірить тоді, коли розуміє неминучість розкриття внутрішнього потенціалу нації.

Вірте у себе! Вірте в Україну!